Вчера. Я никогда ещё не была так счастлива. Вчера. Я ещё никогда такого не чувствовала. Вчера... вчера... вчера... Я поняла...
Я тебе люблю
За безмежний світ,
Що відкрив мені,
За мовчання лід,
Божевільні дні,
За тепло долонь,
У яких одна – Я..
За нестерпний біль,
За нестримну мить,
Що розквітла вже,
і за ту що спить,
За хмільну жагу,
Перший дотик вуст,
За любов твою –
Я тебе люблю
За нестримність зрад,
Безпорадність слів,
За зірки понад,
За свавілля снів,
За останній крок,
За минулу ніч,
А там – тепло зірок...
Там, де був наш дім,
А тепер нема,
там де падав сніг,
А тебе весна,
Там де ми у снах,
Там де сни про нас,
Там, в чужім краю,
Я тебе люблю
Не віддам тебе крапельці роси,
Сонцю не віддам навіть не проси,
Не віддам тобі мрій зрадливих спів,
У вогні вогнів...
І коли тремчу
Від твоїх долонь,
І коли одна
в сумнівах безсонь,
Сумнівам не дам,
Не віддам землі,
Не віддам вогню,
Я тебе люблю.